Четвер, 28.03.2024, 16:49
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

El-base: навчально-науковий портал

студентський інформаційний ресурс

Категорії розділу
Поміркуємо разом
Наукові статті
Пошук
Партнери
Запрошуємо до співпраці!
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






Flag Counter

Головна » Статті » Наукові статті

Авторська концепція визначення соціальних функцій релігії (на прикладі Християнства)
Релігія є складним духовним утворенням, а тому її можна розглядати і як соціально-історичне явище, і як форму суспільної свідомості. Об’єктивне висунення тверджень про певне явище вимагає не тільки його споглядання ззовні, але й участі у ньому в якості об’єкта чи суб’єкта дій. Щоб досконало збагнути природу та виявити соціальні функції релігії (надалі у тексті – християнство) слід бути причетним до неї. 

Побудова концепції бачення системи християнства та її соціальних функцій (Рис. 1) ґрунтується на чотирьох наступних твердженнях:

1. Існування двох сфер буття: земного світу та сфери позачасового існування Бога. Земний світ – створений Богом, в якому людина проходить свій земний шлях. (Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Ів. 1:1,2). Бог та його середовище існує поза виміром часу, а час прив’язаний до сфери земного життя. Тому дії Творця інтерпретуються у часовому вимірі існування земної сфери.

2. Час розглядається як фізичний вимірник динаміки змін у сфері земного життя. (Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!. Екл. 9:5,6). Поза сферою земного життя немає потреби у часі – адже людина набуває свого первородного образу – душі, частини Духу Творця. Тому не може чинити земні діла, існування яких вимагає виміру часом. 

3. Людина як суб’єкт земного життя уподібнена до Творця (І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив… Бут. 1:27). Людина уподібнена до Творця через безсмертну душу, яка є частинкою Духу Божого.

4. Істинність Слова Божого (Біблії) доказується повсякденними подіями суспільного життя, причинно-наслідковий механізм здійснення яких не можливо пояснити науковим раціональним знанням. (І коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого. Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде. Екл. 8:17). Людина не може збагнути речей, які існують поза часом та земним життям, адже її знання є лише нікчемно малою частинкою знання Бога. (Бо хто розум Господній пізнав? Рим. 11:34). Людина створена Богом (Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Бут. 2:7) – і є лише результатом праці Творця, тому може пізнавати речі в межах наділеного їй знання. (Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. Лк. 6:40). Людина лише після смерті (удосконалившись: відкинувши земні форми та речі, і здобувши образ Божого Духу) може бути розумним суб’єктом вічності.

Людське розуміння та сприйняття релігії як системи вірувань, ритуалів та інституцій є наслідком обмеженого земного знання, лише певною мірою є справедливе. Бо відображає лише один напрям системи комунікації - від людини до Бога, і при цьому мало враховує зворотну дію – від Бога до людини.
Реалізація соціальних функції християнства відбувається у двох площинах: у системі комунікації людини з Творцем та людини з людиною на протязі усього земного її шляху.

Уся сутність, природа, структурні компоненти та функції християнства закладені у Слові Божому. Ще одна важлива особливість Біблії – самодостатність та інтегрованість до плину часу, тобто у Слові Божому є пояснення сутності усіх речей незалежно від часу їх виникнення та відповідна схема поведінки людини щодо їх сприйняття.


Рис. 1 Концептуальна модель християнства

Розглянемо соціальні функції християнства:

1. Пізнавальна – пізнання сил, явищ, подій, речей, розуміння сутності добра і зла для вироблення відповідної системи дій. (Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: " Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду…" Ів. 8:31,32). 

2. Визвольна. Визвольна функція взаємопов’язана із пізнавальною, адже щоб визволитися від впливу та потягів до зла, слід мати правильне розуміння добра і зла. Осягнення Слова Божого визволяє не лише від гріхів, як порушень встановленого Творцем закону, але й знищує прив’язаність людини до земних (тимчасових) речей і форм. (І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! Ів. 8:32). Гріх несе для людини, як і для суспільства в цілому, страждання та горе, (Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. Плач Єр. 3:39). (І не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків… За те ж і впав на нас проклін та засуд, що написані в законі слуги Божого, Мойсея, ми бо согрішили супроти нього. І він здійснив свої слова… допустивши на нас велике лихо… Дан. 9:10,11). Визволення від зла приносить людині спокій, щастя і мир. (…Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! Ів. 5:14).

3. Примирення – пізнавши істину, та визволившись від пристрастей та гріхів людина шукає примирення з Творцем та іншими людьми. (Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. Євр. 12:14) Таким чином розвивається атмосфера суспільного миру на основі релігії. Мир несе в собі гармонію і досконалість. (Бог же миру,… нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь. Євр. 13:20).

4. Об’єднання – примирившись люди об’єднуються довкола спільної мети. (І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! Ів. 10:16).

5. Підтримуюча – Бог протягом усього життєвого шляху наділяє людину необхідними ласками та дарами, посилає свою допомогу, підтримуючи її таким чином у земному житті. (Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. Мт. 6:8 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Мт. 6:31,32).

6. Життєвого дороговказу (ціле направляюча) – Бог виявляє людині кінцеву ціль земного життя і вказує шлях до неї. Господь чітко вказує до чого повинна прагнути людина: Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Мт. 6:33, і виявляє шлях: Я - дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Ів. 14:6. Адже залежно від обраної цілі, людина використовує певний набір засобів для її досягнення: Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! Ів. 14:21.

Таким чином релігія виконує окрему соціальну роль. Соціальна роль – соціальна функція, модель поведінки, яку задає соціальна позиція особистості в системі суспільних або міжособистісних взаємин. Згідно з Н. Смелзером, соціальна роль – поведінка, яка очікується від людини, що займає певний статус.

Будучи активним суб’єктом християнства людина осягає певний рівень релігійності. Релігійність – (від лат. Religio – благочестя, святість) – характеристика свідомості і поведінки окремих людей, їх груп і спільнот, які вірують у надприродне і поклоняються йому. Характерною ознакою релігійності є релігійна віра, що містить в собі знання і прийняття релігійних ідей, уявлень, догматів як істинних.

Завдяки комплексній реалізації своїх соціальних функцій християнство є соціальним інститутом. Соціальний інститут – (від лат. Institutum – заклад) – сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ним. 

Категорія: Наукові статті | Додав: admin (28.12.2009)
Переглядів: 1908 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]