Актуальність теми. Проблема удосконалення обліку та аналізу дебіторської заборгова-ності підтверджується збільшенням її частки у складі активів підприємств. Це пояснюється невиконанням фінансових зобов'язань контрагентів, порушенням нормального циклічного процесу, пов'язаного з перетворенням такого активу в грошові кошти і, як наслідок, погір-шенням платоспроможності. Доказом тому є статистичні дані, які підтверджують значну ча-стку дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів підприємств.
Проблеми теорії і практики обліку та аналізу дебіторської заборгованості в системі управління підприємством досліджено в працях багатьох економістів. Значний внесок у ви-рішення цих проблем зробили вітчизняні дослідники: І.О. Бланк, М.Д. Білик, Ф.Ф. Бугинець, А.Д. Бутко, С.Ф. Голов, Л.В. Городянська, Р.О. Костирко, В.М. Костюченко, Г.О.Кравченко, С.А. Кузнєцова, Л.О. Лігонеико, А.А. Мазаракі, Г.В. Митрофанов, Є.В. Мних, Л.В. Нападов-ська, Ю.І. Осадчий, Г.В. Савицька, В.В. Сопко, А.ГІ. Шаповалова, В.О. Шевчук, О.А. Шев-чук та ін. З іноземних вчених необхідно відзначити А. Апчерча, Дон Р. Хенсена, Д. Нортона, Р. Каплана, Я.В. Соколова тощо. Враховуючи надбання науковців з обліку та аналізу дебі-торської заборгованості, залишаються невирішеними ряд теоретичних та практичних питань щодо забезпечення інформаційних потреб внутрішніх користувачів.
Мета і завдання дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень обліку і аналізу дебіторської заборгованості в системі управління підприємством.
В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного ус-піху і виконання фінансових обов'язків перед державою.
Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяль-ності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подаль-шого покращення їх роботи є головною метою керівника підприємства, бухгалтера, економі-ста, менеджера.
Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформа-ції про дебіторську заборгованість.
Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно зі Стандартом 10 дебіторська заборгованість має відображатись у бала-нсі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підпри-ємство може мати.
Дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх ек¬вівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгова-ність.
Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка вини-кає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти міся-ців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.
Дебіторська заборгованість поділяється також на:
• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.
Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю май-бутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.
Відповідно до принципу обачності, в момент визначення доходу від реалізації підпри-ємство повинно визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. Тобто по сумнівній заборгованості з метою відображення реальної картини фінансового стану під-приємства створюється резерв сумнівних боргів, таким чином поточна дебіторська заборго-ваність за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — це сума поточної дебіторсь-кої заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. № 1213 внесені зміни до ряду нормативних актів з бухгалтерського обліку. Зокрема, змінені норми п. 8 П(С)БО 10 «Дебі-торська заборгованість», що стосуються порядку визначення резерву сумнівних боргів у бух-галтерському обліку.
До сумнівних боргів П(С)БО 10 відносить ті суми дебіторської заборгованості, щодо яких існує непевність у тому, що вони будуть погашені. Правильне визначення суми резерву сумнівних боргів допоможе адекватно оцінити стан активів і фінансові результати діяльності підприємства. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.
П(С)БО 10 виділяє два методи визначення величини резерву сумнівних боргів:
- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
- застосування коефіцієнту сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності розраховується одним з трьох запропонованих способів:
1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;
3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборго-ваності в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років.
Розмір резерву за методом застосування коефіцієнту сумнівності розраховується мно-женням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на шуканий коефіці-єнт.
Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, ро-біт, послуг (дебіторська заборгованість по розрахунках та інша дебіторська заборгованість), визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операцій-них витрат. По такій заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.
Поточна дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юриди-чних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види поточної дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неоперацій-ну).
Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка має натура-льно-речову форму), робіт та послуг.
Товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльнос-ті підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.
Розрахунки з покупцями та замовниками відносяться до товарних відповідно до визна-чення.
Для обліку розрахунків за товарними операціями застосовується рахунок 36 "Розрахун-ки з покупцями та замовниками”. Цей рахунок активний, розрахунковий, балансовий.
По дебету рахунку 36 відображають вартість відвантаженої покупцям продукції (нада-них послуг) в продажних цінах (з ПДВ, з акцизним збором та інше).
По кредиту рахунку 36 – зменшення заборгованості покупців внаслідок сплати за про-дукцію , тобто отримання коштів на поточний рахунок або в касу
Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна ви-значити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.
Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторсь-кої заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства.
Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.
Дослідивши питання обліку операцій з дебіторської заборгованості можна зробити ви-сновки, щодо актуальності цієї теми. На мою думку, цьому питанню приділяється надто мала увага порівняно з проблемними питаннями у цій сфері.
Актуальність даної теми заключається у тому, що на сьогодні в Україні вітчизняні то-варовиробники зіштовхнулися з проблемами неплатежів. При цьому перед ними постає пи-тання: зберегти обсяги виробництва, збільшуючи при цьому дебіторську заборгованість, або знизити обсяги виробництва контролюючи розміри дебіторської заборгованості на певному рівні.
З переходом України до ринкових відносин настала потреба у реформуванні бухгалтер-ського обліку. Діючий план рахунків та фінансова звітність суттєво відрізняються від міжна-родних стандартів.
З переходом України на міжнародні стандарти є необхідним пристосування обліку до міжнародних умов, що не завжди є доречним у нашій країні та є неможливим у застосуванні у нашій сьогоденній практиці.
Дослідження податкового законодавства показало його недосконалість. Сьогодні підприємства сплачують непомірні податки, які не дозволяють у нашій країні розвиватись ринковим відносинам. Більшість підприємств приховують свої доходи з метою зменшити податковий тягар. Також суперечливість податкового законодавства породжує саму невідповідностей.

Перелік використаних джерел