П`ятниця, 29.03.2024, 14:55
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

El-base: навчально-науковий портал

студентський інформаційний ресурс

Категорії розділу
Поміркуємо разом
Наукові статті
Пошук
Партнери
Запрошуємо до співпраці!
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






Flag Counter

Головна » Статті » Наукові статті

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні
Гринюк Ірина Миколаївна
Студентка кафедри обліку і аудиту, 4 курс, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Актуальність теми. З моменту проголошення Україною незалежності розпочався процес її переходу від командно-адміністративного управління до організації правової держави з ринковою економікою, який супроводжувався швидким зростанням чисельності суб’єктів господарювання різних форм власності. Існуюча система фінансового контролю виявилася непристосованою до ринкових умов та неспроможною охопити підконтрольних осіб, а наявне законодавство не відповідало новим вимогам країни та потребувало узгодження з міжнародними нормами. Перед державою постало актуальне й сьогодні завдання забезпечити незалежний фінансовий контроль, що відповідатиме встановленим Конституцією України засадам демократичного суспільства, сприятиме отриманню підконтрольними суб’єктами допомоги фахівців, здатних надати фінансову та правову оцінку їх діяльності без негативних наслідків [1]. Адже, на відміну від результатів ревізій або перевірок державних контролюючих органів, аудиторський висновок не є підставою для застосування санкцій за порушення фінансової дисципліни, а є, по своїй суті, моніторингом фінансової діяльності суб’єкту аудиту [2]. До того ж, становлення громадянського суспільства потребує відкритої та об’єктивної інформації про фінансову діяльність держави, а також банків, страхових компаній і ряду інших суб’єктів, фінансова діяльність яких в тій чи іншій мірі впливає на економічний розвиток країни.
Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що аудит не лише оптимально поєднує незалежність та професійність, але й саме такий контроль виступає гарантом об’єктивності фінансової інформації і виконує функції виявлення та попередження правопорушень у сфері економіки [3]. Згідно з дослідженням міжнародної аудиторської компанії "Pricewaterhouse Coopers”, у 2010 р. за кількістю економічних злочинів Україна посіла 6 місце серед 56 країн світу, в тому числі на 45 % підприємств має місце розкрадання майна своїми співробітниками, що було виявлено за допомогою аудиту [4].
Фактично в Україні, у стислі терміни, без заздалегідь розробленої нормативно-правової й теоретичної бази формується інститут незалежного фінансового контролю – аудит, якому держава делегує частину контрольних повноважень, тому за собою повинна залишати особливо виважену роль фінансово-правового регулювання, що полягає в правовій регламентації та в опосередкованому управлінні за допомогою представництва основних фінансових та контролюючих органів держави в складі самоврядної Аудиторської палати України. Відповідно, подальший розвиток аудиту зумовлює необхідність запровадження реформ як у фінансовій, так і у правовій сферах та потребує належної теоретичної основи з позиції фінансового права.
Проте, протягом останніх років гостро проявляється недосконалість чинного законодавства у сфері аудиту. Зокрема, у Верховній Раді України обговорюється необхідність внесення змін до 46 нормативних актів у сфері аудиту. Потребує вдосконалення законодавство, що визначає правовий статус аудитора, розмежовує поняття "аудит” та "державний аудит”, визначає взаємодію контролюючих органів. Так, Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю від 24.05.2005 р., яка передбачала запровадження внутрішнього державного аудиту не була реалізована у 2009 р., тому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. продовжена до 2015 р., а згодом розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 в тій самій редакції у черговий раз була продовжена до 2017 р. [6].
Значний внесок у вирішення цих проблем зробили вітчизняні дослідники: Н.І. Дорош, Л.Л. Кінащук, Л.А. Савченко, В.Д. Андрєєв, Л.К. Воронова, Н.І. Дорош, С.Т. Кадькаленко, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, М.П. Кучерявенко, А.І. Марущак, А.А. Нечай, В.І. Олефір, Д.М. Павлов, Н.І. Хімічева, М.Я. Швець, В.М. Шелудько та інші.
Також, особлива увага автора була приділена новим роботам у сфері фінансового контролю Д.Л. Зими, І.М. Іванової, О.П. Лебедєва, Ю.І. Пивовара.
До числа зарубіжних дослідників аудиту належать: Р. Адамс, Е. Аренс, Ф. Дефліз, Г. Дженік, К. Маутц, В.О’Рейллі, М. Хірш, Х. Шараф та інші.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - це узагальнення своєї і зарубіжної практики регулювання (контроль) аудиторської діяльності.
Основним завданням дослідження є більш глибоке засвоєння системи регулювання аудиторської діяльності України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання організації і проведення аудиторської діяльності як особливого виду фінансового контролю.
Предмет дослідження – фінансово-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.
Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особ¬ливості організації і методики проведення. Міжнародні асо¬ціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стан¬дартів з обліку і аудиту.
Поштовхом до становлення аудиторства в України стало прийняття в 1993 році Закону "Про аудиторську діяльність". Зростання попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 року, тобто до того терміну, коли необхідно було підтвердити достовірність даних за рік (обов'язковий аудит або аудит за законом). Але на сьогодні загальний обов'язковий аудит на законодавчому рівні не існує за винятком акціонерних товариств, підприємств з іноземним капіталом, торговців цінними паперами тощо.
На сьогодні в Україні існують два напрями аудиту: аудит за міжнародними стандартами фінансової звітності (його здійснюють міжнародні аудиторські фірми) і аудит за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (здійснюють аудитори, що мають відпо¬відний сертифікат і ліцензію згідно з українським законодавством Закон України "Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 p., Положення Аудиторської палати України від 11.11.93 р. №5 та від 17.02.94 р. № 12).
Стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фі¬нансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандар¬тів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. У прак¬тиці аудиту в Україні в перехідний період до ринкової еко¬номіки необхідно користуватися міжнародними і національ¬ними стандартами, нормативними документами з організації і методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарсь¬кого контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.
Недостатня розробленість і дискусійний характер багатьох теоретичних положень, відсутність комплексного дослідження питань правового регулювання аудиту як особливого виду незалежного фінансового контролю, вивченні стандартів та етики аудиту, свідчать про актуальність теми дослідження.
Аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка складається із дослідження фінансово-господарської діяльності з метою сприяння її поліпшенню та підвищенню прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між суб’єктами підприємницької діяльності та аудиторськими фірмами. Організацію і планування аудиту очолює Аудиторська палата України (АПУ). Повноваження АПУ визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність» та Статутом Аудиторської палати України, затвердженим протоколом АПУ від 28.10.93 р.
Аудиторська палата України є самостійним, незалежним (неурядовим) органом, метою якого є сприяння розвитку, вдосконаленню та організації аудиторської справи в Україні. АПУ створено Спостережну раду, що здійснює контроль за діяльністю секретаріату АПУ та виконує представницькі та організаційні функції. АПУ є юридичною особою, яка функціонує за принципом самоуправління, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат АПУ. Метою АПУ є створення незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дає об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств, банків, а також надає їм супутні аудиту послуги, послуги з питань методології бухгалтерського обліку, судово-бухгалтерської експертизи та інші послуги, визначені договором на платній основі.
Повноваження АПУ. Головними завданнями АПУ є сприяння розвитку аудиту в Україні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні, надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів під час виконання покладених на них функцій.
Аудиторська палата України:
- здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;
- розробляє і затверджує норми та нормативи аудиту, програми підготовки аудиту;
- веде реєстр суб’єктів аудиторської діяльності;
- створює на території України регіональні відділення АПУ, визначає їх повноваження і контролює їх діяльність;
- встановлює розмір оплати за проведення сертифікації;
- розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів і аудиторських фірм на предмет їх компетенції;
- застосовує до аудиторів покарання за неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
- розробляє пропозиції з питань розвитку аудиту в Україні і вносить їх на розгляд відповідних інстанцій;
- бере участь у роботі міжнародних організацій з питань аудиту;
- визначає порядок оформлення офіційних документів з питань надання аудиторських послуг;
- для виконання своїх повноважень АПУ може створювати тимчасові комісії і робочі групи.[14]
Порядок формування АПУ та ротації членів АПУ. Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.
Аудиторська Палата України створена у 1993 р. Вона нараховує 20 осіб, 5 є представниками Спілки аудиторів України, 5 — від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України, 10 – зі складу Аудиторської палати України делегуються висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.
За рішенням АПУ в Республіці Крим, областях та містах Київ і Севастополь можуть створюватись регіональні відділення Аудиторської палати України (РВ АПУ).
Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів АПУ або двох членів РВ АПУ.
Ротація здійснюється на основі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування. Анкетування організовує і проводить Комісія з анкетування один раз на рік. В анкетуванні беруть участь усі аудитори України, які визнані такими згідно із Законом України. Ротація проводиться згідно з положенням «Про ротацію членів Аудиторської палати України» №22 від 24.11.94 р. При проведенні ротації враховуються такі обставини:
- добровільне вибуття членів АПУ або РВ АПУ;
- звільнення члена АПУ або РВ АПУ із організації, яка його делегувала;
- відклик члена АПУ і РВ АПУ за ініціативою органу, що його делегував;
- відсутність підряд більше ніж на трьох засіданнях АПУ або РВ АПУ без поважних причин;
- невиконання обов’язків, передбачених Статутом АПУ.
Повідомлення аудиторів АПУ про ротацію здійснюється Комісією шляхом публікації оголошення про ротацію членів АПУ в засобах масової інформації. Анкетування повинно починатись не раніше ніж за тиждень з часу повідомлення про це і закінчуватися за три тижні. Для анкетування використовуються бланки суворої звітності двох типів анкет:
1 серія А для анкетування членів АПУ;
2 серія В для анкетування членів РВ АПУ.
Анкетування вважається проведеним, якщо в ньому взяло участь не менше 75 % аудиторів. Ротації підлягають члени АПУ і РВ АПУ, які набрали найбільшу кількість голосів на предмет припинення їх діяльності.
Спілка аудиторів України є Всеукраїнською професійною організацією, яка об’єднує сертифікованих аудиторів України. Спілка не переслідує комерційних цілей і не ставить перед собою завдання щодо отримання прибутку з метою перерозподілу його між своїми членами. Спілка може відкривати свої окремі територіальні відділення за наявності в них не менше п’яти сертифікованих аудиторів, які є членами спілки. Мета діяльності спілки полягає в об’єднанні зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів, сприяння розвитку аудиторської діяльності в Україні. Для досягнення поставленої мети Спілка вирішує такі завдання:
- представляє законні інтереси своїх членів в органах державної влади та управління України;
- вносить пропозиції до органів влади і управління з питань аудиторської діяльності;
- сприяє дотриманню законності і проведенню профілактики правопорушень серед своїх членів;
- у разі необхідності бере участь у формуванні та виконанні національних програм соціально-економічного розвитку.
Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до АПУ та достроково їх відкликати; порушувати клопотання про припинення повноважень членів АПУ, які делеговані Мінфіном, Мінстатом, Мін’юстом та Головною державною податковою адміністрацією України; вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.
Членами Спілки аудиторів можуть бути громадяни України, які мають сертифікат аудиторів, визнають статут Спілки та сплачують членські внески; можуть бути індивідуальні та колективні члени Спілки. Прийом у індивідуальні члени Спілки проводиться на підставі письмової заяви аудитора. Прийом у колективні члени здійснюється радою Спілки на підставі рішення трудового колективу аудиторської фірми.
Також не менш важливими ланками, які безпосередньо займаються аудиторською діяльністю, є аудиторські фірми та аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності. [7]
Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» №3126-ХІІ від 22.04.1993 р. в редакції ЗУ №140-V від 14.09.2006 р. (зі змінами і доповненнями) (далі — Закон). Даний Закон здійснює нормативно-правове регулювання аудиту в таких напрямках:
- визначає загальні поняття та положення в сфері аудиту;
- встановлює порядок сертифікації аудиторів та ведення реєстру аудиторських фірм і аудиторів;
- визначає функції та порядок діяльності Аудиторської палати України, встановлюючи її наглядовим та регуляторним органам в сфері аудиту;
- встановлює порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг;
- визначає права, обов'язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм [17].
З 2006 р. в ЄС основні вимоги щодо здійснення обов'язкового аудиту викладені в Директиві 2006/43/ЄС. Дана Директива в основному здійснює регулювання аудиту в таких напрямках [18]:
- визначає допуск аудиторських фірм та аудиторів до здійснення аудиторської діяльності;
- встановлює регламент та умови реєстрації аудиторських фірм та аудиторів;
- визначає дотримання принципів професійної етики;
- визначає застосування стандартів аудиту;
- визначає проведення обов'язкового аудиту консолідованої звітності;
- встановлює аудиторську звітність аудиторських фірм та аудиторів;
- регламентує вимоги щодо забезпечення якості аудиторських послуг;
- визначає відповідальність аудиторських фірм і аудиторів:
- висвітлює питання, пов'язані із суспільним наглядом за аудиторською діяльністю;
- розкиває та регулює питання щодо призначення та звільнення аудиторських фірм і аудиторів для виконання аудиторських послуг;
- встановлює інші спеціальні положення та вимоги до аудиторських фірм і аудиторів, які здійснюють обов'язковий аудит суб'єктів громадського інтересу.
Порівняння вітчизняного законодавства в сфері правового регулювання аудиту в Україні із Директивою 2006/43/ЄС, дає можливість визначити невідповідності у деяких аспектах регулювання аудиторської діяльності. Основними з них є наступні:
- українським законодавством порівняно із європейським не розглядається і не визначено поняття «суб'єктів суспільного інтересу»;
- немає точного та чіткого переліку даних, що надаються аудиторами та аудиторськими фірмами з метою включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів;
- відсутні визначення понять «системи забезпечення якості» та «системи суспільного нагляду над аудитом»;
- не запроваджено обов'язкову вимогу страхування майнової відповідальності аудиторських фірм та аудиторів;
- в частині, що регулює відповідальність аудиторів та аудиторських фірм не достатньо чітко встановлено систему санкцій по відношенню до аудиторів та аудиторських фірм, які порушують або неналежним чином виконують вимоги даного законодавства;
- залишається неврегульованою взаємодія органу, відповідального за розробку та реалізацію державної політики у сфері бухгалтерського обліку, фінансової звітності (Міністерства фінансів України), і регуляторного органа в сфері аудиту (Аудиторська палата України):
- не визначено питання щодо співпраці з органами нагляду за аудитом в державах членах ЄС та третіх країнах.
В результаті вищевказаних невідповідностей та значних прогалин у вітчизняному законодавчому регулюванні аудиторської діяльності, довіра до українських аудиторських компаній та аудиторів з боку, як вітчизняних, так і в більшій мірі іноземних інвесторів та інших зацікавлених сторін, є незначною. Наслідком цього є слабка динаміка ринку аудиторських послуг та неможливість допуску вітчизняних аудиторів на європейський та світовий ринок. Це все негативно впливає на конкурентоспроможність національних аудиторів, яка знаходиться на досить низькому рівні.
У 2008 р. Світовим банком було опубліковано Звіт про стан дотримання стандартів та кодексів в Україні в сфері бухгалтерського обліку і аудиту. В даному Звіті експерти Світового банку зазначають відсутність ряду правових норм в українському законодавстві щодо регулювання аудиторської діяльності, які є рекомендовані світовим банком до виконання. Це, насамперед, питання щодо:
1 здійснення реєстрації аудиторських фірм і аудиторів на основі відповідності вимогам МСА, кваліфікаційним критеріям та за згоди на проходження моніторингу на предмет контролю якості;
2 створення наглядового органу, для здійснення незалежного громадського нагляду за органом реєстрації аудиторських фірм і аудиторів для забезпечення дотримання ними при здійсненні діяльності громадських інтересів;
3 проведення чіткого відокремлення аудиторських послуг від інших послуг, які можуть надаватись клієнту (не потрібно обмежувати право надання аудитором інших послуг, якщо вони не становлять загрози незалежності аудиторів або для проведення аудиту власноруч складеної фінансової звітності; дані послуги повинні відокремлюватись від аудиторських):
4 регламентації участі акціонерів у залученні аудиторських послуг і затверджені їх результатів та створення комітету з аудиту в структурі компанії (процедури призначення, відбору та звільнення аудиторів повинні бути чітко визначеними);
5 визначення чіткої потенційної фінансової відповідальності аудиторських фірм і аудиторів у випадку неналежного здійснення аудиторської діяльності або недбалості, а також процедури розслідування та санкцій;
6 запровадження нормативно-правових вимог для обов'язкового укладання аудиторськими фірмами і аудиторами договорів із страхування професійної відповідальності з покриттям, розмір якого буде достатнім для задоволення потенційних претензій [19].
Основними прогалинами вітчизняного законодавчого поля в сфері аудиторської діяльності, які потребують врегулювання, є:
- чітке визначення суб'єктів суспільного інтересу, для яких аудит є обов'язковим;
- розробка моделі суспільного нагляду за аудиторською діяльністю:
- встановлення вимог щодо прозорості суб'єктів аудиторської діяльності, майнової відповідальності аудиторів та страхування аудиторських ризиків.
Одним із важливих елементів системи регулювання аудиторської діяльності є сертифікація аудиторів. У відповідності до ст. 10 Закону «Про аудиторську діяльність» в Україні сертифікацію аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Відповідно до ст. 2 Глави II Директиви 2006/43/ЄС кожна держава-член призначає компетентні органи, відповідальні за допуск (сертифікацію) аудиторів. В свою чергу, згідно Директиви компетентними органами можуть бути професійні асоціації, якщо до них застосовується система суспільного нагляду.
В загальному, порівнюючи регламентацію сертифікації аудиторів вітчизняним законодавством із європейським, можна сказати, що в Законі є ряд невідповідностей нормам Директиви щодо таких питань:
- перевірки теоретичних знань (складу теоретичних питань, які повинен охоплювати іспит);
- надання кваліфікації через тривалий практичний досвід саме в сфері аудиту фінансової звітності;
- поєднання практичного та теоретичного навчання;
- вимог до безперервності освіти.
Вагомою прогалиною у вітчизняному законодавстві є відсутність висвітлення питання забезпечення контролю якості аудиторських послуг, основної умови для проведення належного аудиту. Натомість у Директиві 2006/43/ЄС регулювання питань із контролю якості присвячено Главу VI Забезпечення якості. У відповідності до даної глави кожна держава-член стежить за тим, щоб до всіх аудиторів та аудиторських фірм застосовувалася система забезпечення якості, що відповідає принаймні таким критеріям:
- система забезпечення якості організовується так, щоб забезпечити її незалежність від аудиторів і аудиторських фірм, що контролюються, з урахуванням суспільного нагляду;
- фінансування системи забезпечення якості має бути гарантованим і вільним від будь-якого можливого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм;
- система забезпечення якості повинна мати достатні ресурси;
- особи, що проводять перевірки з метою забезпечення якості, повинні мати належну професійну освіту та відповідний досвід у царині обов'язкового аудиту та фінансової звітності, поєднаний із тематичним навчанням з питань проведення перевірок для забезпечення якості;
- підбір контролерів для виконання перевірок з метою забезпечення якості має проводитися за об'єктивною процедурою, спрямованою на забезпечення відсутності конфлікту інтересів між контролерами й аудитором чи аудиторською фірмою, що перевіряється;
- в обсязі перевірки для забезпечення якості, що спирається на адекватну перевірку відібраних аудиторських справ, має передбачатися оцінка дотримання чинних стандартів аудиту та вимог щодо незалежності, кількості та якості витрачених ресурсів, очікуваної винагороди за аудит та внутрішньої системи контролю якості аудиторської фірми;
- за результатами перевірки з метою забезпечення якості складається звіт, що має містити основні висновки перевірки для забезпечення якості;
- перевірки з метою забезпечення якості проводяться принаймні один раз на шість років;
- загальні результати системи забезпечення якості оприлюднюються раз на рік;
- зауваження за результатами перевірок для забезпечення якості враховуються аудитором або аудиторською фірмою в розумний строк.
Сучасне законодавство в сфері аудиторської діяльності в Україні вимагає подальшого вдосконалення, що повинно проходити із врахуванням вимог Директиви 2006/43/ЄС Про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, висновків Зеленої Книги ЄС (2010) «Політика аудиту: уроки винесені із кризи». Звіту Світового банку про стан дотримання стандартів та кодексів в сфері бухгалтерського обліку і аудиту в Україні та законодавства країн з кращими аудиторськими практиками
Серед окремих пропозицій щодо покращення та вдосконалення вітчизняного законодавчого регулювання аудиторської діяльності можна виділити наступні.
В першу чергу, необхідно окреслити систему суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, що мають виконувати функції допуску та реєстрації аудиторських фірм та аудиторів, слідкувати за виконанням стандартів професійної етики та виконання вимог щодо внутрішнього контролю якості б аудиторських фірмах. Немало важливими функціями об'єктів суспільного нагляду є і створення та підтримання системи постійного вдосконалення професійних знань серед аудиторських кадрів, забезпечення якості аудиторських послуг та в разі необхідності проведення розслідування і застосування санкцій до учасників ринку аудиторських послуг.
Орган, що виконуватиме функції суспільного нагляду має виконувати такі завдання:
- здійснювати постійний нагляд за практичною діяльністю аудиторських фірм і аудиторів;
- проводити розробку і схвалення нормативно-правових документів, матеріалів для проведення іспитів серед кандидатів в аудитори та результатів такого іспиту;
- за необхідності здійснювати перевірку суспільне значущих суб'єктів аудиторської діяльності;
- розглядати питання включення до реєстру та виключення із нього аудиторських фірм і аудиторів;
- за необхідності оскаржувати в судовому порядку рішення, які суперечать суспільним інтересам чи порушують чинне законодавство України;
- проводити в установленому порядку розгляд апеляцій щодо результатів іспиту і відмови на включення до реєстру аудиторських фірмі аудиторів;
- здійснювати міжнародне співробітництво в сфері аудиторської діяльності з державами-члєнами ЄС та іншими країнами.
По-друге, необхідно визначити компетентний орган, який займається розробкою та реалізацією державної політики у сфері фінансової звітності й аудиту, який у сфері регулювання аудиторської діяльності має виконувати наступні функції:
- здійснювати розробку державної політики у сферах бухгалтерського обліку і аудиту;
- проводиш моніторинг законодавства з питань бухгалтерського обліку і аудиту та здійснювати координацію нормотворчої діяльності державних регуляторів обліку і аудиту (НБУ, АПУ, професійні організації та ін.);
- офіційно оприлюднювати на власному веб-ресурсі перекладу Міжнародних стандартів аудиту (І8А);
- здійснювати експертизу і погодження підзаконних актів національних регуляторів з питань бухгалтерського обліку і аудиту, прийняття нормативно-правових документів із регулювання аудиторської діяльності, схвалених органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;
- вести єдиний держаний реєстр суб'єктів аудиторської діяльності б Україні;
- офіційно оприлюднювати загальну статистичну інформацію щодо результатів аудиторської діяльності та ринку аудиторських послуг за відповідний період;
- здійснювати нагляд за професійними бухгалтерами, аудиторами і аудиторськими фірмами щодо дотримання ними обов'язків суб'єктів первинного фінансового моніторингу;
- проводити акредитацію і вести реєстр професійних саморегульованих організацій професійних бухгалтерів і аудиторів.
Досить важливим є і чітке визначення у законодавстві в сфері аудиту поняття «об'єктів суспільного інтересу». До об'єктів суспільного інтересу можна віднести такі:
1 суб'єкти господарської діяльності — емітенти цінних паперів на фондових ринках України, держав ЄС та інших країн;
2 професійні учасники ринку цінних паперів та ринку фінансових послуг;
3 фінансово-кредитні установи незалежно від їхньої організаційно-правової форми;
4 фондові біржі;
5 політичні партії, громадські об'єднання, професійні об'єднання фізичних та юридичних осіб;
6 суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми, які відповідають одній із таких вимог:
o доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) за звітний період (рік) перевищили 20 млн грн;
o балансова вартість активів на 31.01.2012 р., що передував звітному, перевищила 10,0 млн грн;
o середньорічна чисельність працівників перевищує 150 осіб;
7 містоутворюючі підприємства, перелік яких визначається та затверджується вищи органами законодавчої влади відповідного рівня;
8 суб'єкти господарської діяльності (їх об'єднання), які проводять свою діяльність на ринку енергоносіїв, незалежно від організаційно-правової форми;
9 інші суб'єкти господарської діяльності, фінансова звітність яких повинна офіційно оприлюднюватися.
10 суб'єкти, які зацікавленні у отриманні ліцензії на здійснення своєї професійної діяльності ринку фінансових послуг та/або ринку цінних пап єрів;
11 інші суб'єкти господарської діяльності, фінансовий стан яких має підтверджуватися незалежним аудитом відповідно до вимог законодавства України.
Об'єкти суспільного інтересу мають створювати у організаційні структурі власної системи управління Комітет з аудиту та відділ внутрішнього аудиту, які підпорядковувалися б вищому органу управління даного суб'єкта (прикладом є практика США, Закон Сарбейнса-Окслі від 30.07.2002 р.). Основним завданням зазначених органів є впровадження та підтримка ефективного внутрішнього контролю, здійснювати вибір та аудиторської фірми чи аудитора на аудит фінансової звітності, розглядати результати проведеного аудиту та на їх основі вживати різного роду заходи. Необхідним є і чітке окреслення відповідальності об'єктів суспільного інтересу за проведення аудиту. А саме, керівництво даних об'єктів має нести повну відповідальність за достовірність та повноту облікової інформації та складеної на її основі фінансової звітності, яка офіційно оприлюднюється, за рівень ефективності системи внутрішнього контролю (аудиту) та за створення належних та необхідних умов для проведення аудиту.
Вищевказані пропозиції не слід розглядати як вичерпні, оскільки можливі й інші варіанти, серед яких можна виділити запровадження майнової відповідальності аудиторських фірм і аудиторів за неналежне та невідповідне надання аудиторських послуг, запровадження Звіту про прозорість діяльності аудиторських фірм і аудиторів та ін.
Отже, з вищенаведеного можна стверджувати, що основними напрямками удосконалення регулювання аудиту в Україні для встановлення відповідності вимогам європейського законодавства повинні бути окреслення системи суспільного (громадського) нагляду за аудиторською діяльністю, підвищення відповідальності аудиторів за аудит фінансової звітності об'єктів суспільного інтересу, підвищення вимог до суб'єктів аудиту, які здійснюють аудит звітності об'єктів суспільного інтересу, посилення контролю якості професійних аудиторських послуг. Дані зміни забезпечать відповідність регулювання аудиту в Україні вимогам європейського законодавства та сприятимуть розвитку аудиторської діяльності в Україні, посиленню довіри та суспільної ролі інституту аудиту в Україні.
У Законі України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. наводиться перелік прав і обов'язків осіб, які здійснюють аудит, і осіб, що підлягають аудиту. Обов'язки осіб, які підлягають аудиту, необхідно пода¬ти у вичерпному переліку, зміна якого нормативними документами ниж¬чих рівнів недопустима. Тому корисним буде, на мій погляд, окремий стандарт, присвячений доповненням і коментарям з зазначеної тематики. Інко¬ли висловлюється думка, що доцільно було б мати два стандарти, один з яких описує права і обов'язки осіб, які підлягають аудиту, а другий – осіб, які здійснюють аудит. Але оскільки права осіб, що підлягають аудиту, тісно пов'язані з обов'язками осіб, що здійснюють аудит, і навпаки, уявляється доцільним викласти все це в одному стандарті, що допоможе, крім усього, краще улагоджувати конфлікти сторін.
Слід мати на увазі, що більшість клієнтів запрошують аудиторів не стільки для підтвердження достовірності фінансової звітності, скільки за¬ради ретельного аналізу ведення бухгалтерського обліку і нарахування по¬датків. Крім того, в умовах декларованої законодавчим актом стислості аудиторського висновку (що досить логічно) розгорнутий звіт аудитора може виступати показником ретельності проведеної перевірки (у тому числі і для суду, і для державних органів, і для громадських аудиторських органі¬зацій), а клієнт може звернутись до нього і через рік при вирішенні питан¬ня щодо вибору аудитора для нової перевірки. Висловлені думки поясню¬ють існування відповідного аудиторського стандарту.
Аналізуючи відмінності МСА і розроблених українських нормативів, можна стверджувати, що вони не є більш значними, ніж, наприклад, відмінності від МСА національних стандартів аудиту Великобританії, Німеччини чи Франції. Наслідуючи нормативи, українські аудитори ма¬ють можливість суттєво наблизитись за характером і якістю своєї роботи до загальновизнаних у світі вимог.
Щодо удосконалення професійного регулювання в аудиті можна стверджувати, що основними напрямками удосконалення регулювання аудиту в Україні для встановлення відповідності вимогам європейського законодавства повинні бути окреслення системи суспільного (громадського) нагляду за аудиторською діяльністю, підвищення відповідальності аудиторів за аудит фінансової звітності об'єктів суспільного інтересу, підвищення вимог до суб'єктів аудиту, які здійснюють аудит звітності об'єктів суспільного інтересу, посилення контролю якості професійних аудиторських послуг. Дані зміни забезпечать відповідність регулювання аудиту в Україні вимогам європейського законодавства та сприятимуть розвитку аудиторської діяльності в Україні, посиленню довіри та суспільної ролі інституту аудиту в Україні.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 Ільїна С. Б. Основи аудиту / Навчально-практичний посібник для студентів вищих навчальних закладів - Кондор, 2009. - 378 с. - ISBN: 966-351-146-Х
2 Рядська В. В. Аудит / К.: Центр учбової літератури, 2008. – 416 с.
3 Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. № 140-V.
4 Пилипенко І.І., Редько О.Ю. Стандарти аудиту та етики. Навч. посібник. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007.-277с.
5 Аудит: Застосування міжнародних стандартів в аудиторській практиці України. Навчальний посібник. - К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС»-2005. – 172 с.
6 Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал, №11 2007 р.
7 Бондар М.І. Аудит в АПК / Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 188 с.
8 Дорош Н.І. Аудит: Методологія і організація. – К.: Товариство "Знання”, КОО, 2001 – 402 с.
9 Редько О. Генезис аудиту в Україні – між вчора і завтра // Бухгалтерський облік і аудит – 2002 .
10 Румянцев С. Проблеми розвитку аудиту в Україні // Цінні папери України – 2001.
11 Тимко Й.П. Аудит в Україні: становлення і організація – Ужгород, 1996.
12 Шевченко З. Чи потрібен нам кишеньковий аудит // Цінні папери України – 2001.
13 Закон України «Про аудиторську діяльність» №3126 ХІІ від 22.04.1993р в редакції Закону України №140 V від 14 09 2006 р (зі змінами і доповненнями)
14 Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 73/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 17.05.2006 р
15 Світовий банк. Звіт про стан дотримання стандартів та кодексів (ЗСДК) Бухгалтерський облік і аудит Україна Грудень 2003 р.
Категорія: Наукові статті | Додав: ipa_kica (04.07.2013) | Автор: Гринюк Ірина Миколаївна
Переглядів: 4461 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]